ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ВІДПОЧИНКУ В ТАБОРІ


 

З якого віку краще відправляти дитину в табір?

 

Батьки часто ставлять це питання, сумніваючись, чи можна посилати дитину на відпочинок без батьків, якщо їй 6, 7, 8 років. Чи не рано?

Психологи говорять – ні, не рано. Але найцікавіше, що від віку дитини залежить не так багато.

Звичайно, через молодших школярів мами з папами хвилюються більше – вони ж ще такі маленькі, як перенесуть розлуку, чи зможуть самостійно доглядати за собою? У побутовому плані – так, проблем з малюками більше. Хоча, якщо дитина засвоїла елементарні навички вже в ранньому віці, турбуватися не варто.

Набагато важливіше за віковий чинник інше – наскільки Ваша дитина готова до розлуки з батьками психологічно.

 

     

 

Чи готова дитина до самостійного перебування в дитячому таборі?

 

Щоб з'ясувати, наскільки дитина «дозріла» для самостійного відпочинку, варто спиратися на певні ознаки.

 

Стан здоров'я.

Якщо дитина в цілому бадьора, не скаржиться на здоров'я, не страждає від хронічних захворювань, не вимагає постійної уваги і регулярного прийому ліків, то вона може їхати в табір.

Не рекомендується відправляти в табір дитину з серйозними захворюваннями. У такому разі набагато кращім буде спільний відпочинок в санаторії чи на курорті.

 

Бажання.

Дитина добре розуміє, що опиниться в компанії незнайомих дітей і дорослих, а рідних і близьких поряд не буде, але все одно готова поїхати. Це вагомий аргумент на користь табору.

Якщо ж дитина категорично відмовляється їхати в табір, ні в якому разі не варто відправляти її насильно. Наслідки можуть бути непередбачуваними.

 

Прихильність до батьків.

Дитину, яка не чіпляється за мамину спідницю, в табір відправляти вже можна. Нехай Вашій дитині всього 6 років, але якщо вона звикла до дитячого садка, до колективу однолітків, легко залишається на якийсь час без мами і папи – можна сміливо відправляти її у табір.

А ось домашній дитині, що звикла до постійної опіки мами з папою і бабусь з дідусями, і в 13 років буде важко адаптуватися в незнайомому колективі.

 

     

 

Товариськість.

Контактна дитина відмінно почуває себе в новому середовищі – їй не складе труднощів завести друзів, порозумітися з вожатим і вихователем.

Замкнута, сором'язлива дитина відчуватиме дискомфорт. Є ризик замість позитивних емоцій отримати психологічну травму.

Є і така проблема – деякі діти соромляться публічності настільки, що відчувають незручність від необхідності спати в загальній спальні, роздягатися на очах у інших і ходити в загальний туалет. Їм некомфортно із-за постійної присутності рядом безлічі дітей і дорослих, неможливості усамітнитися.

 

Рівень комфорту.

Обстановка в таборі сильно відрізнятиметься від домашньої. І їжа інша, і своєї кімнати немає, і туалет загальний. Чи зможе дитина адаптуватися до незвичного середовища?

Взагалі-то, у більшості випадків діти звертають на побутові умови не надто багато уваги. Набагато важливіше, чи цікаво в таборі, чим заповнені дні, яких вражень набереться дитина, скільки нових друзів у неї з'явиться.

Але, можливо, саме Ваша дитина є виключенням. Тоді цей чинник не можна не враховувати.

 

Навички самообслуговування.

Багато чого далеко від батьків навіть молодшим школярам доведеться робити самим. Кожному знадобляться елементарні навички гігієни, уміння стежити за своїми речами. Звичайно, дорослі допоможуть, але вони не в силах устежити за кожною дрібницею.

Якщо Ви думаєте, що дитина усьому цьому навчиться в процесі відпочинку в таборі – будьте обережні: ви ризикуєте зустріти після зміни не відпочилу і зміцнілу дитину, а виснаженого і пригніченого невдаху, що розгубив усі речі зі своєї валізи.

Взагалі ж, психологічно комфортно в таборі буде дітям з прищепленими побутовими навичками і навичками самообслуговування.

 

     

 

Дисципліна.

Якщо дитина здатна стежити за часом, спокійно переносить чіткий розпорядок дня і шанобливо відноситься до правил гуртожитку, то в таборі їй буде простіше жити.

Важливо ще й те, наскільки дитина звикла до шкільного розкладу, чи не втомилася за рік від чіткого розпорядку. Можливо, їй буде важко ще й влітку жити за планом.

Хоча, як правило, організоване дозвілля йде на користь більшості дітей, допомагає їм привчатися до зібраності і відповідальності.

 

Особливості виховання.

Діти, яких з малих років привчають до порядку і дисципліни, нормально сприймають певні вимоги, які є у будь-якому таборі, – розпорядок дня, необхідність слухати дорослих, не сваритися з товаришами по загону.

Вередливій дитині, привченій до думки, що весь світ крутиться навколо неї, буде важко без звичної підвищеної уваги близьких до власної персони. Адже в таборі усі діти однакові, і ніхто не зобов'язаний вважати таку дитину особливою. Але для неї самої це відгукнеться стресом.

 

Душевний спокій.

Якщо дитина нещодавно пережила серйозне потрясіння (втрату близьких, зміну місця проживання і тому подібне), то краще її не відправляти в табір. У цей період їй особливо потрібне відчуття безпеки, яке може забезпечити тільки знайоме оточення і звична обстановка.

 

Настрій батьків.

Перша поїздка дитини в табір – випробування, передусім, для батьків. Якщо Ви відчуваєте тривогу тільки від однієї думки про відсутність малюка вдома, можливо поїздку дитини в табір варто відкласти. Діти чутливі до настрою дорослих, тому їм може передатися почуття страху і відсутності безпеки.

Батьки повинні демонструвати впевненість у тому, що все буде добре. Інакше і дитина може засумніватися в перспективі гарного проведення часу в дитячому таборі.

 

     

 

Як поводитися батькам?

 

Наважившись відправити дитину відпочивати самостійно, будьте готові до будь-яких ситуацій. Але дитині треба пройти випробування розлукою, дорослішаючи і отримуючи нові враження. І нехай цей досвід буде тільки позитивним.

Не панікуйте надмірно самі і не заражайте своєю тривогою дитину. Дітвора добре відчуває настрій батьків, ваша стурбованість може спровокувати страх перед незнайомим оточенням.

Частіше за все побоювання дорослих марні, їх нащадки адаптуються в новому середовищі і отримують задоволення від насиченого подіями, різноманітного життя.

Намагайтеся поводитися перед поїздкою так, щоб у дитини не склалося враження, що її хочуть чимдалі сплавити. І навпаки, не варто проводжати дитину усією ріднею, плакати і голосити, ніби вона не повернеться більше ніколи. До того ж це підірве її авторитет серед однолітків, яких родичі так не «зганьбили». Переконайте дитину, що навіть знаходячись далеко від домівки, вона не почуватиметься кинутою, у неї все одно буде захист і опора – це вихователь і вожатий. Дуже важливо пояснити дитині, що у будь-якій ситуації вона може звернутися до них по допомогу.

 

  <— попередня сторінка | наступна сторінка —>